Главная » 2009 » Апрель » 17 » Організація та діяльність міліції УРСР у період з березня 1953 р. по серпень 1962 р.
Організація та діяльність міліції УРСР у період з березня 1953 р. по серпень 1962 р.
13:18
На відміну від МВС, Міністерство державної безпеки, після влиття до його складу органів міліції та прикордонних військ, значно збільшило свій вплив серед органів державного управління. Після передачі в МДБ були збільшені штати органів міліції, розширена мережа шкіл міліції, введена нова форма для працівників.
З метою вдосконалення правового забезпечення діяльності міліції, у період, що розглядається, було прийнято низку правових актів. Так, у 1948 році набрав чинності новий Дисциплінарний статут, у якому закріплювались функціональні обов’язки та права працівників міліції. А в 1952 р. введено в дію новий Статут постової і патрульної служби, яким визначались порядок організації та несення служби, а також права й обов’язки постового та патрульного працівника міліції.
Для підвищення престижності роботи в органах внутрішніх справ і заохочення найкращих працівників міліції України була введена медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку», заснована Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1950 р., якою нагороджувались рядовий, начальницький та інший особовий склад міліції й органів охорони громадського порядку, рядовий, сержантський та офіцерський склад внутрішніх військ, внутрішньої та конвойної охорони, члени добровільних народних дружин за подвиги та заслуги, виявлені під час охорони громадського порядку та боротьби з кримінальною злочинністю.
12 березня 1953 р. ЦК КПРС прийняв постанову «Про основні завдання МВС», у якій, серед іншого, зверталась увага й на основні недоліки в діяльності органів міліції. У постанові зазначалось, що міліція погано бореться зі злочинністю, розкраданнями, спекуляцією, хуліганством, а в органах міліції спостерігаються численні факти порушення законності, свавілля, необґрунтованих арештів і затримань громадян, має місце злочинність серед особового складу. Міліція не користується повагою серед населення, не спирається на громадськість. Ці недоліки у діяльності міліції пояснювались, передусім, незадовільною роботою з кадрами. Щоб виправити таке становище, органи міліції повинні були посилити боротьбу зі злочинністю, поліпшити виховну роботу, дисципліну особового складу, зміцнити апарати добре підготовленими кадрами, підвищити культуру в роботі, викорінити факти порушення законності.
Через кілька днів після ухвалення згаданої вище постанови, а саме 15 березня 1953 р., було прийнято Закон СРСР про об’єднання МВС і МДБ у єдине союзно-республіканське МВС СРСР. У квітні таке об’єднання відбулось і в Україні — МВС та МДБ УРСР було злито в єдине МВС Української РСР. Отже, у квітні 1953 р. міліцію УРСР було повернено до складу Міністерства внутрішніх справ.
Після смерті Й.В. Сталіна (5 березня 1953 р.) — Голови Ради Міністрів СРСР, секретаря ЦК КПРС, на підставі Закону СРСР від 15 березня 1953 р. МВС і МДБ були знову об’єднані в єдине союзно-республіканське Міністерство внутрішніх справ СРСР. Таке об’єднання відбулось і в союзних республіках. В Україні реорганізацію було здійснено згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 10 квітня 1953 р.
Але вже у березні 1954 року органи державної безпеки були виведені зі складу МВС у зв’язку з утворенням Комітету державної безпеки (КДБ) при Раді Міністрів СРСР та аналогічних комітетів при РМ союзних республік, зокрема й при РМ УРСР.
Не можна не погодитись з думкою багатьох сучасних дослідників про те, що настільки часті й суперечливі за своєю суттю організаційні зміни НКВС–МВС–МДБ наводять на думку, що в їхній основі лежали все ж таки причини не стільки об’єктивного, скільки суб’єктивного характеру. Адже це нерідко диктувалося як інтересами політичної, так і апаратної (посадової) боротьби, прагненням мати на чолі силового відомства надійну, віддану керівництву держави та партійним органам особистість.
Безперечно, позитивним фактом даного періоду є те, що у ці роки відповідно до рішень ЦК КПРС про посилення партійного керівництва правоохоронними органами та зміцнення соціалістичної законності були ліквідовані органи позасудової репресії — особливі наради при МВС, утворені при НКВС ще у 1934 році, скасовані трибунали у військах МВС. Також у вересні 1953 року видано указ Президії Верховної Ради СРСР про право Верховного Суду СРСР переглядати за протестами Генерального прокурора рішення колишніх колегій ОДПУ, «трійок НКВС» та «особливої наради» при НКВС–МДБ–МВС СРСР.
У 1956 році відбулося поновлення подвійного підпорядкування місцевих органів внутрішніх справ — радам та їх виконкомам і вищому органу внутрішніх справ. Дане положення було проведено згідно з Указом Президії ВР УРСР від 30 грудня 1956 р. «Про перетворення Управлінь МВС УРСР при обласних радах депутатів трудящих в Управління внутрішніх справ виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих і Управлінь, відділів (відділків) міліції в містах і районах в Управління, відділи (відділки) міліції виконавчих комітетів міських і районних рад депутатів трудящих».
Зазначимо, що у період з березня 1953 року по серпень 1968 року керівниками МВС УРСР призначались: П.Я. Мешик (міністр внутрішніх справ з 16 березня по липень 1953 р.), Т.А. Строкач (міністр внутрішніх справ з липня 1953 р. по травень 1956 р.); О.М. Бровкін (міністр внутрішніх справ з серпня 1956 р. по квітень 1962 р.), І.Х. Головченко (міністр внутрішніх справ (охорони громадського порядку) УРСР з 9 квітня 1962 р. по 16 червня 1982 р.).
На початок 1953 року в ряді областей України зросла кількість злочинів усіх видів. Це пояснювалось тим, що на місцях не завжди правильно застосовували Указ Президії Верховної Ради СРСР від 27 березня 1953 р. «Про амністію». Іноді на волю відпускалися особливо небезпечні злочинці, які не стали на шлях виправлення. Проте основною причиною зростання злочинності була незадовільна організація роботи органів міліції на місцях.
Органи міліції, щоб виправити таке становище, повинні були у найстисліші строки посилити боротьбу зі злочинністю. Протягом наступного року оперативна обстановка в республіці значно поліпшилася.
У жовтні 1954 року, виступаючи на республіканській нараді оперативно-начальницького складу органів міліції, міністр внутрішніх справ УРСР Т.А. Строкач зупинився на тому, що вже було зроблено співробітниками міліції. Так, за 9 місяців 1954 року злочинність в Україні порівняно з таким же періодом 1953 року скоротилася на 12,2%, було попереджено 6,3% усіх зареєстрованих злочинів. Підготовленими кадрами поповнюються апарати найбільших промислових областей України. Зміцненню лав міліції сприяло звільнення співробітників, які не відповідали своєму призначенню. Кількість відмінників служби в органах міліції досягла за цей період 8 тис., багатьох із них нагороджено значком «Відмінник міліції» та медаллю «За відмінну службу по охороні громадського порядку». Слід зазначити, що нагрудний значок «Відмінник міліції» був заснований у 1953 році для нагородження осіб рядового, сержантського та начальницького складу міліції, які відзначились у роботі з боротьби зі злочинністю, у виконанні завдань з охорони власності та громадського порядку.
Мобілізуючи свої сили на боротьбу зі злочинністю, співробітники міліції удосконалювали свою оперативну майстерність, вишукували нові тактичні прийоми й форми роботи. Успішно діяли створені оперативно-розшукові групи, до складу яких включалися оперативні співробітники карного розшуку (старший групи), дільничний уповноважений, міліціонери, а також найбільш активні, здатні до оперативної роботи члени бригад сприяння міліції. Всі члени оперативно-розшукових груп були одягнені у цивільний одяг. Добре знаючи багатьох злочинців в обличчя, вони затримували їх на базарах, вокзалах, у магазинах, громадському транспорті та інших місцях. Діяльність оперативно-розшукових груп сприяла значному скороченню кількості різних злочинів, особливо кишенькових крадіжок. Покращувалось і технічне облаштування органів міліції. Вони отримали спеціальні службові автомобілі, мотоцикли, катери, засоби зв’язку, апаратуру для криміналістичних досліджень та іншу сучасну на той період техніку.
