На відміну від МВС, Міністерство державної безпеки, після влиття до його складу органів міліції та прикордонних військ, значно збільшило свій вплив серед органів державного управління. Після передачі в МДБ були збільшені штати органів міліції, розширена мережа шкіл міліції, введена нова форма для працівників.

З метою вдосконалення правового забезпечення діяльності міліції, у період, що розглядається, було прийнято низку правових актів. Так, у 1948 році набрав чинності новий Дисциплінарний статут, у якому закріплювались функціональні обов’язки та права працівників міліції. А в 1952 р. введено в дію новий Статут постової і патрульної служби, яким визначались порядок організації та несення служби, а також права й обов’язки постового та патрульного працівника міліції. 

Для підвищення престижності роботи в органах внутрішніх справ і заохочення найкращих працівників міліції України була введена медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку», заснована Указом Президі ... Читать дальше »

Слід зазначити, що на початку 80-х років відбулася зміна керівництва МВС СРСР, яка спричинила небачену чистку кадрів особового складу органів внутрішніх справ. Торкнулося це явище й ОВС УРСР. Щоправда, пізніше було визнано, що під час цієї загальносоюзної кампанії були допущені явні перегини, і певна частина звільнених працівників була поновлена на роботі. Саме в цей час, а точніше у червні 1982 р. відбулася зміна керівництва МВС УРСР. Міністром внутрішніх справ України було призначено І.Д. Гладуша, який до цього обіймав посаду першого заступника міністра внутрішніх справ УРСР.

У 1982 р. загальна штатна чисельність органів внутрішніх справ УРСР становила 427 857 працівників. Серед них: офіцерів та рядового складу міліції — 102,3 тис., пожежної охорони — 17,3 тис., виправно-трудових установ — 16,7 тис. Порівняно з попереднім роком чисельність ОВС було збільшено на 16 522 особи.

Водночас продовжено роботу із заохочення працівників ОВС до покращання своєї професійної діяльно ... Читать дальше »

Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського проіснувала менше восьми місяців. У грудні 1918 року внаслідок перемоги очолюваного Директорією антигетьманського повстання, яке охопило всю Україну, була відновлена Українська Народна Республіка.

Цьому передували такі події. 14 листопада 1918 р. гетьман П. Скоропадський видав «Грамоту Гетьмана всієї України до всіх українських громадян і козаків України», якою проголошувався федеративний зв’язок України з Росією. У багатьох історичних працях саме видання цього документа називають головною причиною початку протигетьманського повстання. Але слід зауважити, що активна підготовка до нього розпочалася значно раніше, ще у жовтні 1918 року.

Основною опозиційною силою гетьманському урядові виступав утворений 21 травня 1918 р. Український Національно-Державний Союз, перетворений на початку серпня того ж року в Український Національний Союз (УНС), головою якого було обрано В. Винниченка. Не дійшовши згоди з гетьманом П. Скоропадськи ... Читать дальше »

Коли у червні 1941 року фашистська Німеччина здійснила розбійний напад на Радянський Союз, мільйони синів та доньок українського народу стали на захист батьківщини, багато з яких поклали свої життя на вівтар Перемоги. І серед них було значне число працівників української міліції.

З початком Великої Вітчизняної війни виникла негайна потреба перебудови всього життя країни на воєнний лад. Уже в перший день війни Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про воєнний стан», яким встановлювалося, що у місцевостях, оголошених на воєнному стані, всі функції органів державної влади в галузі оборони, забезпечення громадського порядку та державної безпеки належать військовим радам фронтів, армій, військових округів, а там, де немає військових рад — вищому командуванню військових з’єднань. У відповідності з цим Указом органи внутрішніх справ, зокрема й міліція, у місцевостях, оголошених на воєнному стані, переходили в підпорядкування військового командування.

Так, відповідно до наказ ... Читать дальше »

Вітчизняною та зарубіжною історико-правовою наукою давно визнано, що спеціалізовані правоохоронні структури з’являються лише на певному етапі історії людства, взагалі, й держави та права, зокрема. У цьому плані ступінь їх розвитку є показником досконалості суспільства і держави. Правоохоронна система у Північному Причорномор’ї в сучасному її розумінні з’явилася за доби античності. Навіть сам термін «поліція» походить від давньогрецького «поліс» (античне місто-держава).

У стародавній час система виконавчих органів державної влади північнопричорноморських полісів — Ольвії, Херсонеса, Тіри та ін. — загалом будувалася за афінською моделлю з певними відмінностями, зумовленими місцевими традиціями та зовнішніми впливами. Поліційними повноваженнями наділялося широке коло державних службовців — магістратів. Вони поділялися на кілька категорій.

Чільне місце серед магістратур посідала колегія архонтів. Її наявність засвідчена у більшості грецьких колоній античного періоду, зокрема, ... Читать дальше »

Початок означеного періоду діяльності НКВС УРСР ознаменувався його перейменуванням у Міністерство внутрішніх справ та характеризувався значною зміною функціональних завдань, пов’язаною з передачею органів міліції в 1949 році в підпорядкування Міністерства державної безпеки.

15 березня 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон, згідно з яким Ради Народних Комісарів союзних республік були перетворені в Ради Міністрів, а Народні Комісаріати — у міністерства. 

Таким чином, РНК УРСР була перетворена на РМ УРСР, а НКВС УРСР отримав нову назву — Міністерство внутрішніх справ УРСР.

Офіційно перейменування НКВС на МВС в Україні було закріплено Указом Президії Верховної Ради УРСР від 25 березня 1946 р. Відповідно, посаду Народного комісара внутрішніх справ УРСР було перейменовано на міністра внутрішніх справ УРСР. Зазначимо, що до 16 січня 1946 р. НКВС УРСР очолював В. С. Рясной, а після його призначення заступником міністра внутрішніх справ СРСР НКВС— МВС УРСР у період з 16 ... Читать дальше »

«Тимчасове положення про міліцію» Тимчасового уряду діяло без змін на території УНР аж до 5 березня 1918 р., коли на засіданні Малої ради був ухвалений Закон «Про передачу міліції м. Києва в розпорядження Міністерства внутрішніх справ». Цим Законом визначалось, що у розвиток та доповнення чинного законодавства про міліцію «...підлеглість міліції столиці Української Народної Республіки м. Києва Київському міському самоврядуванню скасовується і вся міліція переходить в безпосередню підлеглість і розпорядження Міністерства внутрішніх справ».

 Відтепер начальник київської міліції повинен був призначатися наказом міністра внутрішніх справ УНР, а не обиратися, як це було раніше. Так, 14 березня 1918 р. наказом міністра внутрішніх справ ним був призначений П. О. Богацький — громадський діяч, письменник, журналіст, підпоручик колишньої армії Російської Держави, який, до цього, з 10 квітня 1917 р. очолював міліцію Київського повіту.

 Також цим законом МВС надавалося право признача ... Читать дальше »

Період 1923-1930 рр. у діяльності української міліції був досить складним. З одного боку, він характеризувався значними успіхами в боротьбі зі злочинністю, дитячою безпритульністю та бездоглядністю, а з іншого – в умовах тоталітарного режиму міліція часом використовувалась у карально-репресивних заходах проти політичних супротивників, національного українського руху, заможного та навіть середнього класів селянства тощо.

Після входження УСРР до складу новоствореного у 1922 році Радянського Союзу суттєвої реорганізації зазнали майже всі органи державної виконавчої влади. З часом сталися зміни й у НКВС УСРР. Так, у 1923 році ще зберігалась колишня структура НКВС, а саме чотири головні управління: Адміністраційно-організаційне; Головне управління міліції і карного розшуку; Головне управління місць позбавлення волі; Головне управління комунального (міського) господарства. При НКВС залишалося і Державне політичне управління. Але вже наступного року у цю структуру було внесено суттєві ... Читать дальше »

У ході проведення у Радянському Союзі централізації адміністративно-командної системи управління країною згідно з постановою Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 10 липня 1934 р. було утворено загальносоюзний Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС), до складу якого включено Об’єднане державне політичне управління (ОДПУ).

На НКВС СРСР покладалися завдання із забезпечення революційного порядку та державної безпеки, охорони суспільної (соціалістичної) власності, запису актів громадянського стану та прикордонної охорони. До його складу увійшли такі управління: Головне управління державної безпеки; Головне управління робітничо-селянської міліції; Головне управління прикордонної та внутрішньої охорони; Головне управління пожежної охорони; Головне управління виправно-трудових таборів і трудових поселень; Відділ актів громадянського стану; Адміністративно-господарське управління.

Згаданий документ передбачав ліквідацію судової колегії ОДПУ і створення при НКВС СРСР Особ ... Читать дальше »

тест